АБЕТКА ПОВАГИ

Якось непомітно зникло з політико-урядової риторики слово «гідність».Чому політики про неї поговорили і якомога скоріше забули, лишивши політкоректну риторику «на злобу дня», щоб про них не забули? Та й у повсякденні про "гідність" ми стали згадувати  теж чомусь рідше, чим далі від Майдану.Черговий лікнеп від Е.А. Піньковської допоможе розібратись у цьому:
"Зізнайся, читачу, на яке з перерахованих далі питань, можеш відповісти: ніхто і ніколи!

• Хто і коли зміг тебе образити? 
• Хто і коли зміг тебе принизити? 
• Хто і коли утискав твої особисті права?

 Пояснення тому, хто щиро відповів: «ніхто і ніколи»! Ти – людина розумно мисляча, інтелігентна, культурна. У тебе розвинене почуття власної гідності. Ти справедливий і суворий до себе, чесний, щирий, обов'язковий, шанобливий, законослухняний, доброзичливий і скромний у взаєминах з іншими людьми. З цієї причини ти вмієш постояти за свої права, не перекладаєш свої обов'язки на інших. У родині, на роботі, з друзями і співгромадянами – безконфліктний, коректний, пунктуальний. Ти – вільна особистість. Де б ти не жив, чим би ти не займався, завжди маєш сили і знаходиш можливості викорчовувати сучасний «корінь зла» у взаєминах між людьми (неповажне ставлення до людини). Тому, у кого не вийшла задана відповідь «ніхто і ніколи» на всі три перших питання, пропонується другий блок питань. Треба вибрати одне з продовжень (а, б, в) до відповіді на всі три вищенаведених питання – «раніше було, але такого зі мною вже не траплялося»:

• а) протягом останніх десяти років, 
• б) не траплялося останні п'ять років, 
• в) у будь-якому випадку, в поточному році такого не пригадаю. 

Той, хто вибрав відповідь «а» – людина інтелігентна, миролюбна, відкрита, дисциплінована, переконана, комунікабельна. Має задатки лідера, безсумнівно успішна в будь-якій сфері, може реалізувати себе в громадській діяльності, задоволена життям.

Якщо вибрав відповідь «б» або «в», то ти чудово правдивий, працьовитий, спрямований до самовдосконалення, але внутрішньої свободи не досяг. Укріплюй свій емоційно-ментальний імунітет мірою в бажаннях, самовладанням в емоціях і вмінням думати «від добра». Прийшла пора набиратися досвіду в розпізнаванні «добра у злі».
Вчені помітили, що прояв зла у житті відбувається циклічно. Чому? Тому що після чергової перемоги над злом (тим, яке несе руйнування) люди поводяться однаково.

• На першому етапі – торжествують перемогу. 
• На другому – облаштовують нове життя. 
• На третьому – знаходять нові ціннісні орієнтири. 
• На четвертому – стверджують нові правила спілкування. 
• На п'ятому – творять, працюють, наповнюють життя новими смислами. 
• На шостому – аналізують свої досягнення і прорахунки (бачать паростки нового зла). 
• На сьомому етапі ті, які перемогли зло минуле, починають шукати способи боротьби з виявленим злом теперішнього часу. 

Чому зло, яке чиниться розумним людством (війни, вбивства, крадіжки, брехня, лицемірство, зрада) не вичерпується на планеті, незважаючи на загальну грамотність та покращення добробуту людей?
Забуває багато хто, що еволюція розвитку досконалої (фізично, ментально, духовно) людини і людства відбувається по спіралі. За законами фізики енергія не виникає і не зникає, а переходить з одного виду (енергія зла) в інший (енергію добра). Тому і відбувається те, що відбувається: де багато зла, там мало добра. І навпаки, де багато добра, там мало зла. Хто винен?
Очевидно ті люди, – мова йде про розумно мислячу частину будь-якої спільноти, – які не помічають маленьких паростків зла (в собі, в сім'ї, в колективі) і дозволяють цим бур'янам прорости. Потім, коли конкретне зло стає «нормою» для багатьох, тоді у стосунках проявляється все частіше лукавство (нещирість, неповага, ненадійність). Схаменулися розумні й починають «призначати» винних (той мене обдурив, інший образив, третій зрадив). Що робити?
Правильніше за все вчинити так, як це роблять благородні люди: проаналізувати власне неповажне ставлення до самого себе. Це неважко зробити за кількістю шкідливих та нешкідливих звичок, за частотою вживання слів-паразитів у розмові з близькими, по числу злісних думок, що мелькають з будь-якого приводу (а іноді й без приводу) в перевантаженій турботами і проблемами голові. Той, хто вміє критично аналізувати свої вчинки, слова і думки (добра і розумно мисляча людина), той ніколи не поповнить лави шахраїв, кривдників, зрадників. 

Той, хто піклується про своє власне здоров'я (фізичне, ментальне, емоційне), не стане поводити себе як розкрадач, марнотрат власних сил і не буде споживачем благ (не тільки матеріальних), але й чужого часу, душевних сил, енергії добра.
Розкрадач – людина, яка займається розкраданнями.
Кого можна віднести в сучасному світі розумно мислячих людей до ганебної спільноти розкрадачів благ (засобів), часу, сил, добра у оточуючих? Тих, хто часто і тривало хворіють, особливо тих, хто любить хворіти, навмисне обтяжуючи симптоми захворювання (аггравантів).
Марнотратник – людина, яка нерозважливо витрачає що-небудь.
Як розпізнати марнотратників благ, часу, сил, енергії добра, що належить іншим оточуючим людям? До речі, це відноситься повною мірою до бюджету (сім'ї, колективу, держави). Марнотратниками бувають люди розумно мислячі, але які не знають законів доцільності, співмірності та необхідності (вибору головного). Не відаючи цих законів, розумники в сім'ї, в колективі, чиновники в державі починають багато «хороших», на їхню думку, справ, але не можуть їх завершити, тому що не вистачає власних знань для розрахунку коштів та термінів. Тому іншим доводиться витрачати за них свій час, сили і енергію добра, щоб допомогти, виправити, завершити розпочате.
Споживач – особа, яка споживає продукти чийогось виробництва.
Кого віднесемо до категорії споживачів в середовищі розумно мислячих людей, які спрямовані до справедливості, правдивості, рівності в правах? Може виникнути питання: хіба не всі люди є споживачами? Всі, звичайно. Мова зараз про зловмисного споживача, ледачу і хитру розумно мислячу людину, яка не замислюється про відтворення (відшкодування) збитків, про відтворення споживаних природних багатств.
А ми дивуємося: звідки стільки хворих і бідних людей, сімей, країн? От би порахувати число розкрадачів, марнотратників, споживачів! Припустимо, порахуємо їх, а далі що робити?

1. Вийти самому з усіх трьох категорій цих співгромадян. 
2. Батькам і вчителям вчити дітей не бути такими. 
3. Керівникам будь-якого рангу – не дозволяти в колективі розростатися вищеописаному злу. 

Коли розумно мисляча людина , що себе поважає, здатна діяти таким чином, – вона здатна і творити блага людям, що її оточують.
Святі Писання вчать кожного віруючого загальному правилу співчуття: «чужий біль – бульш священний, ніж свій». Чи можна жити пристойно в епоху співчуття, не навчившись абетці поваги? А з чого починається формування поваги?

• У будинку – з порога. 
• У магазині – від прилавка. 
• У лікарні – з реєстратури. 
• У театрі – з вішалки. 
• У демократичній державі – від розуму і серця кожного конкретного чиновника (слуги народу), який будь-якого жебрака в країні приймає як докір своєї совісті. 

Дуже хочеться жити під мирним небом, де закон справедливий для всіх, а справедливість узаконена. Щоб за державу не було образливо".

Піньковська Е.А.

Джерело:Товариство культури "Світло"