У сучасному світі, за дві тисячі років існування християнської релігії число людей, які прийняли цю віру «розумом, душею і серцем», тобто мислячих, розмірковуючих, осмислюючих Вчення і заповіді Ісуса Христа, збільшилося багаторазово. Але зросла і кількість освічених громадян серед атеїстів, яким не чужі гуманізм і знання про моральні цінності в душі, відповідальність і законослухняність в розумі.
Тому в теперішній час поняття «гріховність» стало універсальним і може бути застосовано не тільки для позначення порушення релігійних правил серед віруючих людей, а й негожих вчинків (з точки зору християнської моралі) в середовищі освічених інтелігентів-атеїстів.
Гріхопадіння – вчинок, здійснений в порушення норм суспільної поведінки, моральних правил. В релігії такий вчинок першими зробили Адам і Єва, коли порушили заповіт послуху. Потім їхній син Каїн зробив братовбивство через заздрощі до Авеля, жертвоприношенню якого Бог віддав перевагу. Пізніше – невдячний Хам посміявся над своїм батьком Ноєм, що врятував усю сім'ю від всесвітнього потопу. Ще пізніше жадібний, заздрісний і невдячний Юда зрадив Ісуса Христа, передавши в руки ворогів Його за тридцять срібняків. Ці грішники в одну мить опинилися в прірви бездуховності, аморальності, божевілля.