четверг, 9 февраля 2023 г.

Про хабарі

Продовжуємо розмову про правила життя у корупційній країні, якою є нинішня Україна, та Державі, в якій хотілось би жити розумно мислячому і відповідальному громадянину. 
В цьому матеріалі своє бачення причин і наслідків сьогодення, а також рекомендації щодо невідкладних дій, висловлює лікар, мислитель, письменниця Емма Піньковська.

Хабар – гроші чи речі, які дають посадовцю як підкуп, як оплата злочинних, що караються законом, дій.
У сучасному суспільстві раз у раз чуються закиди про хабарництво на адресу не лише посадових осіб, а й пересічних чиновників, політиків, суддів, лікарів, вчителів та міліціонерів. Свідченням найнижчого падіння звичаїв у суспільстві є хабарі, що даються в судовій сфері, в освіті та медицині.
Мзда - нагорода, плата.
Хабарник – хабарник.

Як виник цей, парадокс у суспільстві освічених людей, що призвів до тотальної криміналізації дій усіх підряд громадян на певному тимчасовому етапі їх розвитку? Караємо за законом дію? Хіба не має виконувати те, чому присягав служити кожен суддя, лікар, учитель без додаткової оплати? Що стало причиною повального хабарництва? Коли це явище вийшло з-під контролю та розквітло пишним кольором? Хто винен у тому? Що робити? Справді, з чого починати розумним, душевним та мислячим співгромадянам зменшення потворних явищ?
 
Освічені люди, які розумно мислять і негативно ставляться до корупції, і сьогодні являють приклад чесності й гідності.
Одночасно слід атакувати із трьох сторін. 1) Невідворотність покарання (справедливий суд). 2) Несхвалення з боку громадськості (гласність). 3) Несхвалення з боку власної совісті (честь та гідність).
"Перебудова" послужила тим індикатором, який дозволив усім прихованим раніше явищам вийти на поверхню. Те, що раніше вважалося можливим лише в них інших, у ворогів, за кордоном, ті явища раптом лавиною звалилися на найсильнішу країну у світі (в оборонному сенсі). І вона, ця країна, розпалася на окремі частини, що раніше становили єдину міць.

Найстрашнішим «захворюванням» у період змін виявилася корумпованість усіх верств чиновництва у владних структурах і байдужість народних мас до цього небезпечного явища, що розросталося.

Корупція – підкуп хабарі, продажність суддів, посадових осіб, політичних діячів.
Чому, коли продажність посадових осіб, їх відступ від моральних норм почав виходити на поверхню, багато розумно мислячих, чесних і гідних людей розгубилися?

Продажний – за гроші, за підкуп готовий на безчесний вчинок (презир.)
Правомірним буде питання: «Звідки взялися продажні чиновники, судді, продажні лікарі, вчителі, політики, генерали та міліціонери?» Їх що, у спеціальному інкубаторі вирощували? Хто їх вирощував? Родина, сім'я? Школа? Політична ідеологія країни?

Тоді чому це явище поширилося планетою? Чи просто вийшло назовні, загострилося, як хронічна хвороба?

Зрозуміло, що проголошені Великою Жовтневою Революцією гасла про загальну рівність і братерство були передчасні. Ментальність обивателів – споживачів, які думають про своє благо і особистий достаток, категорично заперечувала, чинила опір і протидіяла заклику: «Спершу думай про Батьківщину, а потім – про себе».
Середньостатистичний обиватель думав, думає, і завжди думатиме спочатку про себе. Тому він і зараховується до прошарку обивателів. Його ментальність, та її частина, де можуть виявитися думки «про ближнього» (як себе), у разі спить. 
Або тільки-но починає прокидатися. Носіїв духовних знань у цьому прошарку людей немає або їх дуже мало.

Проте, коли серед розумних обивателів проявляються активні члени цього середовища, вони активно починають своє професійне, чи партійне, чи наукове сходження. Зважаючи на недостатність знань і навичок та відсутність терпіння, такі люди бажають отримати «все і відразу». Якщо їм не вдається досягти бажаного шляхом дотримання вічних заповідей про «честь, справедливість, рівність і братерство», вони винаходять інший, обхідний шлях досягнення. Це шлях безчестя, несправедливості тощо. Для них разом зі втратою зачатків совісті доступним стає шлях наклепів, підкупів, лестощів, зради.
Нижчі правила, ниці бажання «спритні розумники» зводять у норму і починають керувати, кожен на своєму місці так, як підказує йому його раціональний, егоїстичний розум. Він не відчуває тривоги у серці за свої справи, він не вдається в думках до оцінки своїх неправомірних вчинків.
Якщо немає докорів совісті, то її суду не трапляється. «Докори совісті» у розумно душевного, відповідає, умовно кажучи, сформованому не менше 75% совісті в процесі самопізнання. Навіть у розумно мислячих людей совість час від часу завмирає від сорому та розчарування своїми вчинками, словами та думками. Треба змиритися з тим фактом, що совість – категорія індивідуальна і тому не однаково розвинена навіть у пристойних людей. Совість може бути категорією сімейною, колективною, національною і в такому разі визначається більшістю відповідних вчинків та думок. Подумай про те, чим би ти (одною чеснотою) визначив колективну совість (її моральну висоту)? Якою є і якою має бути:
  • совість у обивателя,
  • совість міліціонера, судді, прокурора, адвоката, совість бізнесмена, продавця, покупця,
  • совість політика, аналітика, виборця,
  • совість вченого, лікаря, вчителя,
  • совість художника, поета, музиканта,
  • совість віруючого, ченця, священника. Як ти думаєш, чи є відмінності в перерахованих видах совісті? Ні? Правильно!
Совість - почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед оточуючими людьми, суспільством.

Тому, як не прикро, але треба визнати, що почуття моральної відповідальності може бути дуже високим в обивателя і дуже низьким у політика, художника і навіть священника. Ось чому настає у суспільстві розчарування. Це етап, коли "низи не хочуть, а верхи не можуть".

Прості люди, які розумно мислять обивателі, стають більш моральними, ніж чиновники, міліціонери, лікарі, вчителі та священнослужителі, які розумно-прагматично міркують.
Настає період змін. Він триває так довго, скільки знадобиться суспільству, щоб воно перебудувало існуючі критерії оцінок у всіх нормах та правилах.
 
Суспільство, здатне не лише диктувати «верхам» свою волю, а ще контролювати виконання та справедливо судити за результати діяльності, живе у мирі та процвітанні до нового періоду змін.
Якщо планка моральності у народу піднімається вище, то цю висоту повинні утримувати всі, хто присягнув на вірність народу.
Батьки – виховувати гідних громадян.
Армія та міліція – зберігати мир та спокій.
Судді – утверджувати справедливість у правах та обов'язках.
Бізнесмени – годувати та одягати співгромадян.
Політики – створювати державний устрій на благо співгромадянам.
Вчені – впроваджувати нові знання, просвіщати маси.
Лікарі – розпізнавати, зцілювати та запобігати хворобам тіла й душі.
Художники, письменники, музиканти – розвивати у людей сприйняття краси, гармонії, досконалості.
Священнослужителі – одухотворювати всі процеси, що йдуть у розвитку суспільства, та всіх, хто працюватиме на благо.
Якщо кожна людина побачить, яке зло вона творить своїми подачками, подарунками, хабарями суспільству, своїм дітям, тому, кого спокушає і собі самому, станеться «атрофія від бездіяльності», є такий термін у медицині. Якщо не будуть давати хабарі, то їх і брати не буде кому. 
У Новому Завіті є попередження про те, що неподобства чинитимуться спокусою нестійких душ. Але ти бійся стати зброєю в руках сатани. Саме це слово у перекладі означає противник (і Богу, і людям).

Ти сам, зізнайся, давав хоч раз у житті хабар? Не дати - це і просто, і важко водночас. Відомо, що розбещений хабарник (хабарник) може так пошматувати нерви своїми відмовками та відмовами, що ти, чесна людина, не витримаєш і здатись. У цей момент збільшиш ряди хабародавців.
Гаразд, якщо лише один раз. А якщо приєднаєшся до тих, хто це явище звів у норму спілкування? Хто тобі суддя, у такому разі? Люди, суд чи совість? Подумай!

Сили тобі, у боротьбі з цим явищем. Дерзай! Не примножуй ряди хабарників, це гріх. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий