Ознайомившись уважно та вдумливо зі змістом брошури Ії Сапіної : "Азбука для розумно мислячого виборця", приходиш до висновку, що в сучасному світі в жодній з нинішніх країн немає зразкової демократичної моделі, яку можна було б повністю запозичити на інших принципах, взявши все найкраще, що існувало досі. |
Демос (гр.) – народ. Кратос (гр.) – влада. Це всім відоме. явища, можливо цікаво.Весь народ (всі його представники) у державі має однакове право на загальнолюдські цінності. Саме так розуміють значення слова «народ» сучасники.Однак у Стародавній Греції, де народилося і застосовувалося словосполучення – демократія, словом «демос» ( що у перекладі з давньогрецької означає - народ) так називалося не все, а лише вільне населення, це були люди, які мали всі громадянські та політичні права.
Тому в той же час, там же, у Греції, поряд з «демосом» проживали і були безправними раби. Ще в цій державі жили раби, що приїхали з різних країн, і вільні чужоземці (купці), але вони не мали політичних прав. Крім того, серед них мешкали власні раби, відпущені на волю. Таких людей називали – метеки. Вони, ці «метеки», маючи особисту свободу, теж не мали політичних прав. Вони не могли обирати та бути обраними до владних структур.
Тому в той же час, там же, у Греції, поряд з «демосом» проживали і були безправними раби. Ще в цій державі жили раби, що приїхали з різних країн, і вільні чужоземці (купці), але вони не мали політичних прав. Крім того, серед них мешкали власні раби, відпущені на волю. Таких людей називали – метеки. Вони, ці «метеки», маючи особисту свободу, теж не мали політичних прав. Вони не могли обирати та бути обраними до владних структур.
Таким чином, ті, кого в далекі часи називали «демос», тобто менша частина населення (вільні та багаті люди), обирали зі свого середовища «кратос» (влада), яке створювало закони для зручності власного існування демосу в зовнішніх умовах, що змінюються. особистого життя. Виходить, що більшість у давній демократичній країні Греції підкорялася меншості? Нічого не нагадує така державна система? Улови, розумно мислячий читач, підміну понять (подвійний зміст) у сучасному політичному русі, що зветься «демократією».
При проголошенні «демократії», тобто «народовладдя», у багатьох сучасних країнах (як і в Стародавній Греції), при владі перебувають, як правило, представники фінансових структур та великого бізнесу, які мають серйозний капітал. Олігархія (гр. Oligos - небагато, arche - влада) – державний устрій, у якому політична влада належить вузькому колу осіб (наприклад, власникам великих банків). Вільних громадян, «демосу», які володіли всіма людськими правами, мали владу і будують «демократичну державу», була менша частина з усіх, що проживали на території Стародавньої Греції. Тому форма правління була у них плутоолігархократична.
При проголошенні «демократії», тобто «народовладдя», у багатьох сучасних країнах (як і в Стародавній Греції), при владі перебувають, як правило, представники фінансових структур та великого бізнесу, які мають серйозний капітал. Олігархія (гр. Oligos - небагато, arche - влада) – державний устрій, у якому політична влада належить вузькому колу осіб (наприклад, власникам великих банків). Вільних громадян, «демосу», які володіли всіма людськими правами, мали владу і будують «демократичну державу», була менша частина з усіх, що проживали на території Стародавньої Греції. Тому форма правління була у них плутоолігархократична.
Добре це чи погано, те, що було? Про це розповісти могли б самі древні греки чи книги, залишені їхніми філософами для науки нащадкам. Але, оскільки давні греки залишилися в давнину, а їхні книги мало хто читає, то теперішнім людям доводиться на своєму особистому досвіді пробувати та осмислювати: що їм подобається, що їм зовсім не підходить, а що можна використати лише наполовину. Одне зрозуміло. Обирати тих, кому довіряєш долю держави, долю своїх дітей і свою, треба осмислено: розумно, обачливо, раціонально. Саме сукупністю голосів виборців як представників усіх верств населення країни можна і потрібно вирішувати колективні, національні, міжнародні та планетарні проблеми.
Звичайно, давнім грекам легко було підраховувати незначну кількість голосів «вільних громадян» (демосу). Голосували білими та чорними камінчиками, що означали «за» та «проти». У Стародавній Греції провести вибори було набагато простіше! Набагато складніше організувати чесні вибори та правильно порахувати мільйони голосів усіх виборців, народу – «демосу» в сучасному суспільстві з агресією у справах, анархією у думках та апатією в душах.
Треба пам'ятати, що Статутом ООН нині обмеження людей у правах за расовою, статевою, релігійною, національною, партійною, освітньою, економічною чи іншою ознакою – заборонено! Якщо існує дискримінація закону рівності, то прогресивні представники сучасності зобов'язані своєчасно виправляти становище, щоб зрівняти у правах всіх представників людства. Обмеження у правах і свободах свідчить про те, що в даному співтоваристві людей суть «демократії» існує в її спотвореному сприйнятті.
Теоретики-науковці та філософи, що моделюють постіндустріальне суспільство, б'ються над впровадженням принципу досягнення вершин влади кандидатами у владні структури не за допомогою підкупу голосів та «піар» технологій, а шляхом відбору (рекомендацією) гідних людей за їхніми колишніми заслугами, з оцінкою індивідуальних властивостей характеру кандидата. Подібний принцип складно та повільно впроваджується.
Що ж робити розумно мислячому виборцю в такій непростій ситуації? Найправильнішене втрачати надії на те, що в окремо взятій країні люди вже й теперможуть обирати собі уряд за наявністю у співгромадянах високої ерудиції + високого професійного досвіду + високого ступеня законослухняності + високої моральності. Згодом ці якості стануть головними критеріями відбору найдостойнішого між кандидатами, які наважилися зайняти місця у «правлячих верхах». Треба визнати, що це станеться не раніше того часу, коли в співтоваристві інтелігентних співгромадян інтерес до самопізнання і до самовдосконалення стане нормою, а не винятком". Щоб вибрати подальший шлях розвитку для своєї країни, потрібно розібратися у своїх особистих, бажаннях, прагненнях. Для впорядкування своєї розумової діяльності автор пропонує кілька ключових питань на які кожному для себе належить відповісти самостійно та правдиво. ” ПИТАННЯ ДЕМОКРАТУ- ВИБОРЦЮ с.33-34 Задумайся прямо зараз, як громадянин, як правозахисник, інтелігент, аристократ і відповідай собі.. Який лад ти особисто вітаєш? У якій країні (з якою формою державного правління) ти хотів би жити?
Яка нас більшість виявиться (51%), таку країну і будуватимемо. Чого в нас більше:
Ия Сапина. Ликбез - Товариство культури "Світло" (читати повністю для визначення свого виборського інтелекту та культури незгоди)Д Е М О К Р А Т І Я (гр. демос - народ, кратос - влада) - політичний режим, в основі якого лежить колективне прийняття рішень. Основні ознаки сучасної демократії:
1. Лідери обираються шляхом чесного, змагального та всенародного голосування.
2. Народ є єдиним легітимним джерелом влади.
3. Суспільство займається самоврядуванням задля досягнення загального блага. Що ж робити розумно мислячому виборцю в такій непростій ситуації? Найправильнішене втрачати надії на те, що в окремо взятій країні люди вже й теперможуть обирати собі уряд за наявністю у співгромадянах високої ерудиції + високого професійного досвіду + високого ступеня законослухняності + високої моральності. Згодом ці якості стануть головними критеріями відбору найдостойнішого між кандидатами, які наважилися зайняти місця у «правлячих верхах». Треба визнати, що це станеться не раніше того часу, коли в співтоваристві інтелігентних співгромадян інтерес до самопізнання і до самовдосконалення стане нормою, а не винятком". Щоб вибрати подальший шлях розвитку для своєї країни, потрібно розібратися у своїх особистих, бажаннях, прагненнях. Для впорядкування своєї розумової діяльності автор пропонує кілька ключових питань на які кожному для себе належить відповісти самостійно та правдиво. ” ПИТАННЯ ДЕМОКРАТУ- ВИБОРЦЮ с.33-34 Задумайся прямо зараз, як громадянин, як правозахисник, інтелігент, аристократ і відповідай собі.. Який лад ти особисто вітаєш? У якій країні (з якою формою державного правління) ти хотів би жити?
- З мирним чи військовим майбутнім?
- Орієнтованою на громадське володіння природними ресурсами чи з пріоритетом володіння землею, водою та річками у приватній власності?
- За партію, яка слугує інтересам еліти, тобто меншості, олігархам? Це партії правого спрямування розвитку життя.
- За ту, яка економічні та політичні інтереси своєї партії ставить понад інші? Це ліберальні партії.
- За ту, яка обстоює справедливість та рівність у правах для всього народу твоєї країни? Це партії лівого спрямування розвитку суспільного життя (нині заборонені соціалістична та комуністична).
Яка нас більшість виявиться (51%), таку країну і будуватимемо. Чого в нас більше:
- Хаосу чи порядку?
- Правдивості чи хитрощів та лукавства?
- Миролюбністі чи непримиренності?
- Помірності чи жадібності?
- Доброзичливості чи злобності?
- Наївності чи пильності?
- Скромності чи марнославства?
- Відповідальності чи байдужості та потурання?
- Народ гідний свого уряду (обираються найкращі з найгірших).
- Політики роблять те, про що потай мріють їхні виборці (у справах депутатів, як у дзеркалі, відображається те, що народ носить у думках своїх).
- Не можна осягнути неосяжне (не можна ощасливити всіх, у всьому і одразу).
Комментариев нет:
Отправить комментарий